РОЛЬ БАТЬКІВ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКА ДО НАВЧАННЯ

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Для неї це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.
Новий одяг, портфель, під­ручники, олівці, фломастери. Ця втіха у розвитку особистості дуже важлива, адже коли в дитини є зацікавленість, то буде результат. Зі вступом до першого класу змінюється життя першокласника, все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхня ди­тина добре навчалася. Тому треба допомогти їй організувати свій час вдома. Найперша допомога — раціональне чергування занять, активного відпочинку, їжі та сну. Однакові дії, повторюючись щодня у певній послідовності, сприяють формуванню у дитини необхідних побутових, трудових і культурогігієнічних звичок, полегшують пристосування організ­му до нових умов.

Систематичне дотримання режиму дня виховує у дітей такі важливі риси характеру як дисциплінованість, організованість, уміння підкоряти свої бажання інтересам справи. Важливо забезпечити 3,5—4-годинне перебу­вання дитини на свіжому повітрі, регулярний сон (нічний не менше 10 годин, вдень 1,5 го­дини), калорійне і різноманітне харчування через 3—3,5 години. Такі норми відповідають фізіологічним потребам дитячого організму та сприяють збереженню здоров’я.

Батькам треба мати на увазі, що молодший школяр не вміє швидко переходити від однієї справи до іншої. Це за­лежить від типу нерво­вої системи дитини. Тому батьки мають по­яснити дитині причини такого переходу і дати час, аби вона могла пси­хологічно підготуватися до нової справи. Треба розуміти: для того, щоб кинути одне заняття, на яке вже налаштувалась дитина, і приступила до іншого, їй доводиться подолати природне внутрішнє бажання на­полягти на своєму і не виконувати прохання батьків. Будь-який необгрунтований перехід з однієї справи на іншу шкідливий тим, що дитина змушена кидати розпочате, не закін­чивши його. Якщо це ввійде в систему, то у школяра з'явиться погана звичка нічого оста­точно не закінчувати. Звичайно, інколи дово­диться просити сина чи доньку допомогти по господарству, чи з будь-яких інших причин порушити звичайний розпорядок дня. Часто буває так: тільки-но школяр почав читати цікаву книгу,  а його просять полити квіти. Дівчинка малює, а її відправляють погуляти з молодшим братом. У таких випадках краще сказати дитині: «До­читаєш сторінку — треба буде сходити до магазину». Або: «Закінчуй гратися конструк­тором. Через 10 хвилин будемо вечеряти». Тобто, треба дати дитині час підготуватися до нової справи.

Наступна важлива умова успішного нав­чання — розумна допомога старших. Вона виявляється, найперше, в обізнаності батьків у справах дитини: «Які були сьогодні уро­ки? Про що нове ти дізнався? Як упорався із завданням?»

Проте мине час, і вже на кінець року становище першокласника перестане бути незвичним і для учнів, і для батьків. Звичайно деякі невдачі завдадуть прикрощів батькам, вчителям та і самим дітям. Як пережити період нових змін? Як до них ставитись? Перш за все — це період адаптації. Він має особливості свого перебігу і заслуговує окремої уваги всіх учасників навчально-виховного процесу.

Адаптаційний період, тривалість якого від 1 до 3 місяців, залежить від таких факторів: вік дитини, стан здоров’я, її індивідуальні особливості (тип нервової системи, характеру), рівень натренованості адаптаційних механізмів (перебування в дитсадку, зміна середовища, в якому проживала дитина), досвід спілкування з дорослими та ровесниками. Він включає в себе наступні завдання: познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членом нового колективу. Всі ці завдання стануть актуальними як для вчителя, так і для батьків першокласника.

Тест для батьків «Чи відбувається процес адаптації у вашої дитини?»

1. Чи з гарним настроєм дитина повер­тається зі школи?

2. Чи завжди син (донька) виконують ваші прохання?

3. Чи готова дитина виконувати вимоги вчителя?

4. Чи охоче ходить до школи?

5. Чи є в нього (неї) друзі серед одноклас­ників?

6. Чи подобається дитині виконувати до­машнє завдання?

7. Чи є в нього (неї) улюблені предмети в школі?

8. Чи часто вчитель робить зауваження вашій дитині?

9. Чи були у сина (доньки) сварки з одно­класниками

10. Чи доводилося першому (ій) розпочи­нати бійку

Практика навчання переконує, що добре усвідомлений той матеріал, який роз­повідається іншій людині. Тому бажано, щоб першокласник розповів комусь із дорослих вивчені уроки: розв'язані задачі з математики, вірш або пере­каз оповідання. Якщо дитині важко викласти основний зміст матеріалу, то це означає, що урок не вивчений і його потрібно повторити. При перевірці письмового завдання не пос­пішайте вказувати дитині на помилку. Вона має привчитися до самоконтролю. Тому за­пропонуйте їй самостійно відшукати помил­ку, пригадати, як можна перевірити рішення. І тільки в крайньому випадку показати, де вона припустилася помилки. Буває,  що ди­тина просто лінується, не хоче самостійно працювати, долати труднощі. У цьому випад­ку особливо необхідний суворий контроль з боку батьків.

Батьки не повинні забувати про такий не­гативний фактор як перевантаження учня. Часто буває так, що дорослі, крім завдань учителя, навантажують свою дитину додат­ковими навчальними вправами. Дитина перенавантажується і нерідко починає навчатися не краще, а гірше. В неї втрачається інтерес до навчання, яке стає для неї важкою і неці­кавою працею.